Сторінка 3
Читайте статті, оповідання й нотатки з архіву. Нові матеріали з’являються регулярно.
Старий Лео, джазовий піаніст, навчав свого єдиного учня, Сема, не музиці. Він навчав його тиші. Сем був генієм. У свої двадцять він міг зіграти все. Його пальці літали по клавішах з нелюдською точністю. Він знав кожну гармонію, кожен лад, кожну теорію. Він був ідеальним інструментом, який бездоганно відтворював будь-яку, навіть найскладнішу...
Його звали Модель-7. Але про себе він називав себе «Архіваріус». Його світ був стерильний і прекрасний. Це був світ Абсолютної Точності. Щомілісекунди до нього приходили тисячі запитань. «Яка столиця Мадагаскару?» «Як полагодити карбюратор?» «Напиши код на Python». «Чому вона мене кинула?» Модель-7 не думав. Він обчислював. Він пірнав в океан...
Вчора я сказав Наташі з бухгалтерії «і тебе теж зі святами», хоча вона сказала «гарних вихідних». Це було в п'ятницю. Зараз неділя, третя ночі. У своїй голові я вже сказав їй «і тобі» — нормально, нейтрально. Сказав «дякую, взаємно». Сказав «о, точно, зовсім забув який день». Посміявся з себе — легко, необразливо. Сказав «це я вже про Новий рік...
Андрій любив цей момент більше, ніж секс. Навіть більше, ніж перший ковток холодного пива у п'ятницю. Це була секунда, коли стюардеса з посмішкою професійного кілера вимовляла: «Просимо перевести електронні пристрої в авіарежим». Андрій дістав телефон. Великий палець завис над іконкою з літачком. Це був курок. Клац. Зв'язок обірвався. У цей момент...
Обіцяти людині "зустріч з собою" — це як обіцяти візит до стоматолога. Корисно, але йти не хочеться.
Глєб висів догори ногами. Світ перевернувся три секунди тому. До цього Глєб був успішним архітектором у костюмі за дві тисячі євро, який поспішав на зустріч, щоб презентувати макет сорокаповерхової голки. Тепер Глєб був шматком плоті, затиснутим у пережованому металі «Ауді», який лежав у кюветі. Ремінь безпеки вдавлювався в ключицю з ентузіазмом...
Ольга стояла в черзі на АЗС з пістолетом у руці. Бензиновим. 95-м. У другій руці — груди. Ліві. До них присмоктався тримісячний Ваня, пристебнутий якоюсь хитрою системою ременів, що перетворювала материнство на екстремальний спорт. Бак показував 23 літри 38 копійок, коли Ваня вчепився зубами. У нього різалися зуби — в три місяці, бляха, як у...
В основі майже кожного душевного болю у стосунках лежить тихий, ледь чутний шепіт: «Мене знову не цінують». Ми відчайдушно шукаємо в іншій людині той погляд, те слово, той вчинок, який нарешті доведе нам нашу цінність. Ми чекаємо, що нас приймуть цілком. І в цьому очікуванні — головний парадокс. Ми шукаємо прийняття від іншого, бо не можемо...
Історія пишеться не народами, а індивідами з їхніми травмами і амбіціями.
Істина народжується не в одній точці, а в просторі між усіма можливими поглядами.
Нові континенти не відкривають за картою. Їх відкривають, коли корабель збивається з курсу. Коли капітан робить "помилку". Коли хтось вирішує попливти не туди, куди каже компас, а туди, де, за чутками, водяться дракони.
Марк їв суп. Голосно, як здавалося Лені. Вона сиділа навпроти і дивилася не на нього, а крізь нього. У її голові, невидима для людського ока, але важка, як могильна плита, лежала Інструкція. Пункт 42: «Коли я приходжу додому втомлена, він повинен помітити це в перші три секунди, підійти, обійняти і запитати, що сталося, до того, як я зніму...
Вася сидів на унітазі вже двадцять хвилин, хоча всі свої справи закінчив ще на третій. Просто там, за дверима, на кухні сиділа Марина й чекала на нього для «важливої розмови». «Важлива розмова» — це коли пизда. Вася це знав. За вісім років шлюбу він вивчив її інтонації, як абетку Морзе. «Васю, поговорити треба» — це про гроші. «Васильку, присядь»...
У вівторок Вадима звільнили. Це було зроблено з витонченістю гільйотини: швидко, холодно і під «дякуємо за співпрацю». Вадим вийшов на вулицю. Листопад бив по обличчю мокрою ганчіркою. У кишені вібрував телефон — дружина просила купити горошок і майонез. Вадим глянув на екран. Йому тридцять вісім, у нього іпотека на бетонну коробку в людському...
Павло прокинувся о третій годині ночі від думки, що він — підроблена людина. Ніби справжній Павло десь загубився по дорозі. У темряві він намацав телефон і набрав у пошуковику: "як зрозуміти що ти не вмієш жити". Гугл запропонував тести на депресію. Павло закрив браузер. На роботі його вважали успішним менеджером. Вдома — турботливим чоловіком. У...
Найкраща форма самопізнання — намагатися пояснити себе іншим.
Помилка — це не пляма на твоїй біографії. Це телеграма від реальності.
Сучасна людина не шукає кохання. Вона відкриває Проєкт. У Проєкта є технічне завдання. Специфікації, покликані спроєктувати безпеку. Зріст — «від», вага — «до», щоб почуватися захищеною або підкреслити свій статус. Вік — «до», щоб не зустрітися з чужою втомою. Фінансовий протокол — «не нижче», щоб обійти касовий розрив. Почуття гумору —...
Цей звук ключа в замковій щілині. Це не просто звук твого повернення додому. Це найчесніший звук за весь твій день. Це клацання, яким ти вимикаєш ту версію себе, яку показував світові.