Ми часто чіпляємося за старе, за звичне, навіть якщо воно нас дратує, бо боїмося змін. Але знаєш, зміни — це і є життя.
- сміливість
- оновлення
- страх
- страх змін
Іноді ми так боїмося «найгіршого сценарію», що забуваємо - він лише в нашій голові.
Нові континенти не відкривають за картою. Їх відкривають, коли корабель збивається з курсу. Коли капітан робить "помилку". Коли хтось вирішує попливти не туди, куди каже компас, а туди, де, за чутками, водяться дракони.
Вася сидів на унітазі вже двадцять хвилин, хоча всі свої справи закінчив ще на третій. Просто там, за дверима, на кухні сиділа Марина й чекала на нього для «важливої розмови». «Важлива розмова» — це коли пизда. Вася це знав. За вісім років шлюбу він вивчив її інтонації, як абетку Морзе. «Васю, поговорити треба» — це про гроші. «Васильку, присядь»...
Ти сидиш у своєму звичному кабінеті чи квартирі. За вікном — сірий світ. Усередині — свербіж. І неприємна, ниюча порожнеча, ніби в тобі відкрита рана. Вона вимагає уваги. Вона кричить: «Щось не так! Терміново щось роби!» І саме тоді з’являється Він. Наш внутрішній Прораб. Спеціаліст із будівництва невидимих фортець, головний архітектор неіснуючих...