Статті про психологію, усвідомленість і будову нашої свідомості. Розбираємо устрій людської психіки та шукаємо шляхи до усвідомленості, щоб краще розуміти себе та свої реакції. Матеріалів: 10.
Є особливий вид насильства, який ми не помічаємо, бо він іде зсередини. Це голос, який вимагає: будь іншим. Не таким, який ти зараз. Зібранішим. Спокійнішим. Продуктивнішим. Добрішим. Цей голос здається союзником — адже він хоче нашого покращення. Насправді він переслідує. Ми воюємо з власною поведінкою, не розуміючи, що за нею стоїть....
В основі майже кожного душевного болю у стосунках лежить тихий, ледь чутний шепіт: «Мене знову не цінують». Ми відчайдушно шукаємо в іншій людині той погляд, те слово, той вчинок, який нарешті доведе нам нашу цінність. Ми чекаємо, що нас приймуть цілком. І в цьому очікуванні — головний парадокс. Ми шукаємо прийняття від іншого, бо не можемо...
Сучасна людина не шукає кохання. Вона відкриває Проєкт. У Проєкта є технічне завдання. Специфікації, покликані спроєктувати безпеку. Зріст — «від», вага — «до», щоб почуватися захищеною або підкреслити свій статус. Вік — «до», щоб не зустрітися з чужою втомою. Фінансовий протокол — «не нижче», щоб обійти касовий розрив. Почуття гумору —...
Ти сидиш у своєму звичному кабінеті чи квартирі. За вікном — сірий світ. Усередині — свербіж. І неприємна, ниюча порожнеча, ніби в тобі відкрита рана. Вона вимагає уваги. Вона кричить: «Щось не так! Терміново щось роби!» І саме тоді з’являється Він. Наш внутрішній Прораб. Спеціаліст із будівництва невидимих фортець, головний архітектор неіснуючих...
Говорімо чесно. Кожен із нас хоча б раз у житті давав обіцянку, а вже за три секунди думав: «Боже, навіщо я це сказав?». Це універсальний людський досвід, як ранкові пошуки другого носка чи раптове бажання з’їсти щось шкідливе опівночі. Ми звикли ділити світ обіцянок на чорне й біле: порушив — поганий, стримав — хороший. Та реальність, як...
Всередині кожного з нас точиться громадянська війна. Це тиха, виснажлива битва, яку ми ведемо з народження. На одному боці — той, ким ми хочемо бути: ввічливий, добрий, щедрий, сміливий. Відполірований фасад, який ми показуємо світу. На іншому — ті партизанські загони, що ховаються в підпіллі нашої душі: Гнів, Заздрість, Страх, Хіть, Лінь. Уся...
Бувало таке? Хтось каже тобі щось різке, і ти одразу кидаєшся в атаку логікою та фактами, намагаєшся довести свою правоту. І навіть коли ти перемагаєш у суперечці, залишається гіркий присмак. Чому? Бо ти відповів на слова, а не на людину. Бо в ту мить твоя психіка клацнула й зачинилася в камері з чотирьох стін: «Напад!», «Захищайся!», «Я правий!»,...
Тебе не існує. Те, що ти називаєш «я», — це піратська збірка чужих уявлень про успіх, встановлена на твоє заводське «залізо» ще в дитинстві. Криво, з битими драйверами, але зате з повним пакетом офісних програм: «Будь зручним», «Не висовуйся», «Що люди скажуть?». Твої батьки, з величезної, панічної любові, були першими системними адміністраторами....
Спочатку ми — архітектори. Ми народжуємося як дикий, непозначений краєвид. Десь — болото потаємних бажань, десь — урвища ірраціонального страху, десь — галявини чистої, безпричинної радості. Та дуже рано в нас прокидається внутрішній перфекціоніст із генеральним планом забудови. Він не диктатор. Він — декоратор. Він займається терраформуванням...
Це твій внутрішній, кишеньковий тиран. Маленький божевільний режисер, якому ти сам видав безлімітний бюджет і повну творчу свободу. Він сидить у тебе в голові, схрестивши ніжки, і малює розкадровки майбутнього. Ось тут інші скажуть саме це . А ти відповіси ось так . Ідеальне світло, вивірені паузи. Він навіть підбирає пози для ще не відбутої...