Перфекціонізм - це не шлях до щастя, а дорога до хронічного невдоволення собою.
Перфекціонізм - це не шлях до щастя, а дорога до хронічного невдоволення собою.
Матеріали на тему «перфекціонізм»
Добірка статей, оповідань і нотаток. Всього записів: 11.
Автентичність
Катя видалила інстаграм у вівторок, о 23:47. Перед цим вона написала пост. Довго писала — чернетка, друга чернетка, третя. Треба було знайти правильні слова. Чесні, але не жалюгідні. Сміливі, але не зарозумілі. Вразливі, але не слабкі. Вийшло так: «Я йду. Не знаю, на скільки — може, назавжди. Останні місяці я відчуваю, що задихаюся. Щоранку...
Румінація
Антон перевіряв листа вчетверте. Три абзаци клієнту. Звичайне погодження. Перечитував, міняв слово, міняв назад. Надіслав. За секунду поліз перевіряти — чи пішло. Пішло. Відкрив надіслані. Перечитав знову. Знайшов фразу, яка тепер здавалася різкою. Чи ні? Він не міг зрозуміти. Уявив, як клієнт читає. Морщиться. Думає — що за ідіот. Написав...
Монтажна кімната
У Ані в голові була монтажна кімната. Вона не те щоб жила власне життя — вона монтувала його постфактум. Реальність була лише сирим, незграбним матеріалом, який потім потрапляв до рук її внутрішнього режисера — цинічного, безжального генія, що завжди знав, як треба було . Ось сьогоднішній матеріал. Парк. Рідкісний сонячний день. Вона сидить на...
Реквієм за ідеальним «Я»
Слухай. Ти прокидаєшся, і перша думка: «Щось не так». Не зі світом, не з погодою — з тобою. Учора ти вирішив бути ідеальним. Подивився на колегу Петю, фаната здорового харчування, і подумав: «Ось! Треба бути як Петя!» А сьогодні проспав, і натертий морквяний салат, який ти собі обіцяв на сніданок, перетворився на сухе печиво. І от Петя вже десь...
Досконалість — це синонім кінця. Це та точка, після якої розвиток стає неможливим.
Досконалість — це синонім кінця. Це та точка, після якої розвиток стає неможливим.
Декоратор
Спочатку ми — архітектори. Ми народжуємося як дикий, непозначений краєвид. Десь — болото потаємних бажань, десь — урвища ірраціонального страху, десь — галявини чистої, безпричинної радості. Та дуже рано в нас прокидається внутрішній перфекціоніст із генеральним планом забудови. Він не диктатор. Він — декоратор. Він займається терраформуванням...
Кожна історія народжується з попелу своїх чернеток
Глина
Старий гончар Кенджі не ліпив чаші — він вів із глиною розмову. Його майстерня, наповнена запахом пилу й дощу, була заставлена полицями. І на них стояли не тріумфи, а шрами: сотні тріснутих, кривих, недосконалих посудин. Якось до нього прийшов молодий учень Рьо, в голові якого сяяв образ ідеальної чаші — тонкої, мов пелюсток, симетричної, як...
Іржа
Артур не був людиною. Він був функцією, замкненою в бездоганний екзоскелет. Його посада — «Старший партнер» — була кірасою. Його вивірена, позбавлена емоцій мова — глухим забралом. Його щоденний маршрут зі стерильного передмістя у скляну вежу офісу — поножами, що не давали збитися зі шляху. Глибоко всередині цих лат сидів не Артур, а маленький,...
Пляма
Віктор не жив. Він дезінфікував реальність. Його квартира була операційною, а він у ній — головний хірург, що вирізає будь-яку пухлину хаосу. Його балкон, викладений ідеально білою плиткою, був особистим філіалом стерильності на сьомому поверсі. А глибоко в підвалі його черепної коробки, у темному, смердючому куті, сиділа на ланцюгу вереслива...