Андрій влетів у яму на проспекті Науки о 8:43 ранку.

Удар був жорсткий. Підвіска хруснула, кава з келихка плеснула на джинси.

У «старому світі» (років десять тому) Андрій би зараз матюкався. Потім вийшов би, копнув колесо. Потім уявив би, як він буде викликати поліцію, чекати їх три години, збирати довідки, судитися й за рік отримає відписку, що яма відповідає правилам.

Андрій би відчув звичну, липку безпорадність маленької людини перед величезною, жирною державною машиною.

Але зараз був 2035 рік.

Андрій просто вирівняв кермо.

У кишені коротко дзенькнув телефон.

Він глянув на екран, не знижуючи швидкості. Пуш-сповіщення від застосунку «Громадянин»:

Подія: ДТП, пошкодження дорожнього полотна.

Локація: Сектор 7, траса Е-95.

Аналіз: Дані акселерометра та підвіски підтверджують вину балансоутримувача дороги.

Рішення: Компенсацію на ремонт (3400 кредитів) зараховано на ваш рахунок.

Дія: Смарт-контракт підрядника «Дороги-Південь» оштрафовано. Дрон-ремонтник вилетів.

Уся процедура зайняла 0,4 секунди.

Жодних нервів. Жодних хабарів. Просто холодна математика блокчейну перегнала цифри з гаманця недбалого чиновника (точніше, алгоритму, який його замінив) у гаманець постраждалого.

Андрій ковтнув кави. Смачна.

На світлофорі він порівнявся з величезним чорним позашляховиком. Вікна затоновані в нуль, номери «блатні» - три сімки. Всередині сидів привид минулого.

Позашляховик вирішив, що чекати зеленого - для лохів. Він заревів двигуном, підрізав Андрія через подвійну суцільну й рванув уперед.

За звичкою в Андрія стиснулося серце. «Зараз він піде. У нього зв’язки. Йому можна».

Телефон дзенькнув знову.

Андрій навіть не дивився, він знав, що там.

Камери, супутники й лідари сусідніх машин уже зафіксували порушення.

Жоден даішник у кущах не вирішував, зупиняти його чи ні. Ніхто не дзвонив «шановній людині», щоб порішати питаннячко.

Алгоритму байдуже, хто ти. Алгоритму байдуже, чий ти кум.

В алгоритма немає кишень, щоб покласти туди хабар.

Андрій уявив, як десь у хмарі миттєво згорів рейтинг водія позашляховика. Як заблокувалася його можливість виїжджати на платні траси. Як страховка подорожчала вдесятеро рівно на секунду порушення.

Позашляховик ще їхав, ричачи мотором, але він уже був економічним трупом. Власник дізнається про це, коли спробує заправити машину й побачить на терміналі «Відмова. Недостатній рейтинг».

Андрій проїхав повз центральну площу.

Там було людно. Грала музика, летіли кульки. На трибуні стояв Президент.

Він був красивий. Засмаглий, з осліпливою посмішкою, в ідеально скроєному костюмі. Він перерізав стрічку на відкритті нового парку голограм.

Він казав щось про «наше велике майбутнє» і «силу єдності».

Андрій подивився на нього з легкою, доброю посмішкою. Як дивляться на аніматора в костюмі Міккі Мауса.

Ніхто не слухав Президента серйозно.

Усі знали: цей красивий чоловік нічого не вирішує. Він не може оголосити війну - алгоритм не дасть доступу до кодів, якщо це економічно недоцільно (а війна завжди збиткова). Він не може вкрасти бюджет - кожен цент промаркований у блокчейні, і його неможливо обготівкувати «повз касу».

Він не може посадити невинного - суд відбувається в хмарі за мілісекунди на основі фактів, а не дзвінка з адміністрації.

Президент був потрібен для шоу. Для туристів. Для того, щоб бабусям було кого любити по телевізору.

Реальна влада була в коду.

Код був нудним. Він не товкав промов. У нього не було амбіцій, комплексів, дитячих травм і бажання увійти в історію.

Він просто розподіляв енергію.

Андрій припаркувався біля офісу.

У кутку екрана телефона висіло маленьке сповіщення:

Ремонт ями на проспекті Науки. Статус: Ремонт завершено.

Андрій вийшов з машини.

Повітря було чистим.

Страху не було.

Держава більше не була батьком, якого треба боятися, чи бандитом, якому треба платити данину.

Вона стала тим, чим і мала бути завжди.

Зручним, непомітним сервісом. Як доставка піци.

Андрій закурив (вейп, звісно, шкідливо, але рейтинг здоров’я дозволяв).

Він подивився на небо.

Там, високо, беззвучно ковзали дрони, перевозячи вантажі, ліки й дані.

«Нудно живемо», - подумав він.

І посміхнувся.